Вас вітає ДНЗ № 44 "Пролісок" м.Селидове

Авторизация


Сторінка психолога

 

 

 У ДНЗ працює психолог

 Івашко Марина Сергіївна

освіта - Донецький інститут управління

стаж роботи - 7 років.

 

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ

- проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
- психологічний супровід обдарованих дітей;
- психологічний супровід новоприбулих дітей;          
- визначення психологічної готовності дітей до навчання у школі.

          Роль батьків у становленні самооцінки дитини.

     Розумінням слова «самооцінка» називається ставлення людини до самої себе; самооцінка починає формуватися з моменту появи людини на світ!

 

    Як показують багато численні спостереження вже чотирирічні діти починають оцінювати не тільки себе, але і своїх товаришів. І те, як відносяться діти у колективі до дитини, також впливає на самооцінку дитини. У шість років дитина стає значно більш самостійною, незалежно від дорослого. У цей період активно розвивається самооцінка – важлива форма прояву самопізнання.

 

  Діти, у яких занижена самооцінка, незадоволені собою. Це трапляється в сім'ях, де батьки постійно сварять дитину, або ставлять перед ним складні задачі.

  Найперший фактор , який впливає на рівень самооцінки дитини є відношення рідних до самої дитини!

 

 Розрізняють загальну та часну самооцінку:

·  часною буде, наприклад, оцінка будь-яких деталей зовнішності, окремих рис характеру.

·   у загальній самооцінки відображається здобрення чи не здобрення, яке переживає людина по відношенню до самого себе. 

 

   

Самооцінка може бути високою, низькою, адекватною!

  У дитини дошкільного віку загальна самооцінка знаходиться у процесі формування, тому діти цього віку потребують постійного здобрення. Дитина з позитивною самооцінкою готова випробувати свої сили, оскільки він вірить у себе.

 

    Самооцінка грає важливу роль у регуляції діяльності та поведінки дитини. Якщо ви будете часто сварити малюка і він почує, що чомусь не відповідає вашим очікуванням, то в нього може виникнути низька самооцінка. Хвалити дитину потрібно тільки за те, що дитина робила все самостійно, за те, що зробила добрий вчинок і ні в якому разі не можна принижувати дитину та карати її фізично. Діти, яких будуть карати, виростуть агресивними, невпевненими в собі.

 

     Найчастіше можна побачити дітей з високою самооцінкою в родинах, де дитина єдина, і все обертається навколо неї одної. Можна припустити, що така дитина виросте лідером, але в житті все виявляється не так. Тому що така дитина, потрапляючи в дитячий колектив отримує адекватну оцінку своїх якостей і виникає стрес.

 

       Малюк повинен почувати, що його люблять , що він потрібний своїм батькам, що вони люблять його незалежно ні від чого.  Тоді він і сам до себе буде ставитися добре. Що робити батькам, щоб самооцінка дитини була нормальною?   

                       

 

 

 

      РЕКОМЕНДАЦІЇ:
     Не порівнювати свою дитину з іншими дітьми!
     Не сварити і не карати фізично!
     Частіше хвалити (за справу)!
      Не говорити: «Ти-ледар, дурень»!
      Говорити про те як ви її любите і доводити свою любов реальними справами!
     Підтримувати малюка, якщо в нього щось не виходить, або він опановує нову справу!

Дитячі страхи: причини та наслідки

Нелегко знайти людину, яка ніколи б не відчувала страху. Стурбованість, тривога, страх – такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психологічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, сум.

Відомий фізіолог І.П.Павлов вважав страх виявом природного рефлексу. Емоція страху виникає у відповідь на дію погрожуючого стимулу та передбачає переживання якої-небудь реальної чи уявної небезпеки. В свою чергу, розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та міжособистісних стосунків, коли деякі індиферентні для дитини стимули поступово набувають характеру загрожуючи впливів.

Незважаючи на загальне негативне забарвлення, страх виконує в психічному житті дитини важливі функції:

     Страх – це своєрідний засіб пізнання оточуючої дійсності, що призводить до більш критичного та вибіркового відношення до неї і, таким чином, може виконувати певну навчальну роль в процесі формування особистості;
     Як реакція на загрозу страх дозволяє попередити зустріч з нею, відіграючи захисну адаптивну роль в системі психічної саморегуляції.

Причинами страхів можуть бути події, умови та ситуації, що являються початком небезпеки. Страх може мати своїм предметом яку-небудь людину чи об´єкт, які інколи з ним не пов´язані і розцінюються як безпредметні. Страх може викликатися стражданнями, якщо в дитинстві сформувались зв´язки між цими почуттями.

Вікові страхи, тобто страхи, характерні для певного вікового періоду, відображають історичний шлях розвитку самосвідомості людини. Спочатку дитина боїться залишитися одна, без підтримки близьких, боїться сторонніх, невідомих осіб. В період від 2 до 3 років дитина боїться болю, висоти, гігантських тварин. Після 3 років вона боїться темряви, уявних істот.

Страх темряви співпадає за часом з розвитком уяви дитини. Інколи дитина, що не може відокремити реальність від вимислу, переповнена страхом перед Бабою Ягою та Кощієм, як символами зла та жорстокості. З 6-7 років діти можуть боятися вогню, пожежі, катастроф. Найпоширенішим страхом після 7 років дослідники вважають страх смерті: діти самі бояться померти чи втратити батьків.

Навіювані дитячі страхи досить поширені. Їх джерело – дорослі, що оточують дитину, які мимоволі «заражають» дитину страхом, тим, що занадто наполегливо, підкреслено емоційно вказують на існування небезпеки. В результаті дитина сприймає тільки другу частину фраз: «Не ходи – впадеш», «Не бери – опечешся», «Не гладь – вкусить». Дитині поки ще не зрозуміло, чим їй це загрожує, але вона вже розпізнає сигнал тривоги і переживає страх.

В  проблемі профілактики дитячих страхів важливі наступні моменти:

· Дітей ні в якому випадку не можна лякати – ні дядьком, ні вовком, ні лісом – прагнучи виховати її слухняними. Дитині відповідно до її психічного розвитку слід вказувати на реальну небезпеку, але ніколи не залякувати придуманими колізіями.

· Дорослі ніколи не повинні соромити дитину за страх, який вона відчуває. Глузування над боязливістю дитини можна розцінювати як жорстокість.

· Дитину ніколи не слід залишати одну в незнайомому для неї оточенні, в ситуації, коли можливі різноманітні несподіванки.

Ефективні методи та прийоми попередження та подолання дитячих страхів:

1. Підвищення загального рівня емоційних переживань дитини (досягнення комфортності в спілкуванні, очікуванні нової гри, максимальне розгортання критеріїв оцінки та похвали). При цьому велика увага приділяється підтримці в дитячому колективі атмосфери прийняття, безпеки, щоб дитина відчувала, що її цінують незважаючи на успіхи.
2. Метод послідовної десенсибілізації, суть якого полягає в тому, що дитину поміщають в ситуації, пов´язані з моментами, які викликають у неї тривогу й страх.
3. Метод «від реагування» страху, тривоги, напруги, що здійснюється за допомогою гри-драматизації, де діти за допомогою ляльок зображують ситуацію пов´язану зі страхом.
4. Маніпулювання предметом страху (прийоми «малювання страхів», «розповіді про страхи») в ході цієї роботи ситуації та предмети страху зображуються карикатурно.
5. Емоційне переключення, «емоційні гойдалки» (дитині пропонують зобразити сміливого та боягуза, доброго та злого тощо.
6. Лялько терапія ( у грі дитина стає сміливим героєм казки чи мультфільму, надає улюбленому герою роль захисника).

       З  гіперактивною  дитиною  слід  керуватися  правилами:

Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
 Зменшити робоче навантаження на дитину.
 Ділити   заняття   на   короткі,   але   частіше   повторювані   періоди. Використовувати фізкультхвилинки.
 Бути емоційним, експресивним педагогом.
 Знизити вимоги до акуратності на початку, щоб сформувати відчуття успіху.
 Садовити дитину під час занять поряд із дорослим.
 Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику).
 Домовлятися з дитиною про ті або інші дії заздалегідь.
 Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.
 Використовувати гнучку систему заохочень та покарань.
 Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
 Надавати дитині можливість вибору.
 Залишатися спокійним. Немає холоднокровності — немає переваги!

З  неспокійною  дитиною  варто  керуватися  наступними правилами:

 

Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.
 Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.
 Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти.
 Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття.
Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

З  конфліктною  дитиною  варто  дотримуватися  наступних правил:

 

 Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.
 Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.
 Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
 Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.
 Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися.
Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

        Із сором’язливою дитиною варто пам’ятати наступне:

 

 Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей.
 Не варто постійно турбуватися за дитину, намагатися повністю оберігати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їй свободу діяльності.
 Постійно укріплюйте в дитини упевненість у собі, у власних силах.
 Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у магазині, на зупинці, в дитячому парку, кінотеатрі тощо).

В  роботі  із  замкнутою дитиною  варто  керуватись наступними правилами:

 

 Слід розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місця, знайомити з новими людьми.
 Підкреслюючи переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною.
 Намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
 Якщо попри всі ваші зусилля дитина стає все більш замкнутою і відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який допоможе вам у розв'язанні цієї проблеми.   

З  агресивною  дитиною  корисними  будуть  наступні  поради:

 

 Слід пам'ятати, що заборона і підвищення голосу — неефективні способи подолання агресивності.
Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде подолано.
 Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки.
Не допускайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».
 Нехай ваша дитина постійно відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її.

 

Семінар-практикум для батьків майбутніх   першокласників на тему: «Перші кроки до школи».

 

   

Замислимося, про що ми думаємо, коли говоримо про готовність дитини до школи. Найчастіше  про інтелектуальну готовність, вміння читати та писати. Давайте сьогодні з вами дізнаємося  що ж таке «Готовність дитини до школи».

 

   Морфогенетична готовність означає достатній рівень розвитку   психофізіологічних,фізичних та анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму. Її можна перевірити за такими ознаками:

      - відтворювання, копіювання речення, крапок, написаних дорослим, дає змогу оцінити ступінь сформованості зорово-моторної координації та дрібної моторики руки;

        -показники зміни пропорцій тіла у періоди так званих ростових стрибків допомагають оцінити ступінь біологічного дозрівання організму. Так у 5-6-річних дітей відбувається напівзростковий стрибок, що є суттєвим показником  зрілості організму. 

 

       Щоб дізнатися, чи подолала дитина цей важливий етап, використовують філіппінський тест: попросіть вашу  дитину дістати правою рукою  ліве вухо, провівши руку над головою. Успішність виконання цього завдання свідчить про ступінь розвитку кістяка, рівень    дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати та перероблят інформацію. Фізіологи і гігієністи встановили: коли дитина починає відвідувати школу до того,  як   у неї пройшов  напівзростковий  стрибок, це негативно позначається на її здоров’ї, особливо на психічному і рідко приносить успіх  у навчанні;

       - кісткову зрілість зазвичай перевіряють за ступенем окостеніння кістяка лівої руки: запропонуйте покласти ліву руку долонею вниз і по черзі піднімати пальці над столом, не відриваючи кисті від поверхні. Після  цього повторити за дорослим двома руками вправи «Перемога», і «Ріжки» («Перемога»: стиснути у кулак всі пальці, крім вказівного і середнього; «Ріжки»: стиснути у кулак всі пальці, крім   ( вказівного і мізинця) 5 разів;

         - зубна зрілість має сенс визначати у 2 роки (чи з’явилися усі молочні зуби) і у 6 років (як відбувається  зміна молочних зубів на постійні). Нормою вважається достатнім для початку систематичного навчання   у школі зміна чотирьох молочних зубів.

         - зрілість кори головного мозку (функціонування тім’яно-потиличних відділів

       

 

Тест «Руки»

 

  Сядьте за столик навпроти дитини. Попросіть її простягнути вам одну руку. Затуліть від неї долоню  і пальці цієї руки своєю рукою. Іншою рукою доторкніться до пальців протягненої руки дитини. Попросіть   її витягнути на іншій руці той палець, що ви торкаєте. (трирічна дитина правильно визначає великий палець;  п’ятирічна дитина розрізняє великий палець і мізинець; шестирічна дитина вільно розрізняє великий палець,  мізинець і вказівний.

 

       Психологічна готовність передбачає емоційно-вольову (вправи, які передбачають виконання дій за інструкцією,показують вміння уважно слухати, точно виконувати найпростіші вказівки дорослого), інтелектуальну (розвиток  мовлення, образного та елементарного логічного мислення, вміння зосереджуватись, запам’ятовувати тощо) та   мотиваційну зрілість (діти у яких не сформована позиція школяра, обирають роль вчителя (гра «Школа»), а  замість  навчальної діяльності (письмо, читання) – гру «у перерви». Бесіда з ознайомлення із шкільними   предметами, їх  призначенням – ці та інші методи допомагають виявити особливості внутрішньої позиції   дитини до навчання у школі.

 

 

   Соціальна готовність, яка визначається потребою спілкуватися з дітьми; готовністю підкорятися інтересам і правилам групи, що краще  проявляється під час групових ігор, при виконанні обов’язків. Набуття дитиною таких важливих якостей, як уміння керувати своєю поведінкою і способами спілкування

 

     

Орієнтовні завдання, ігри та ігрові вправи для батьків майбутніх першокласників.

I. Сенсорний розвиток. Він передбачає вміння та навички розрізнення кольорів, форм, величини предметів.

  • Бесіда про предмети за таким алгоритмом:

-        Назви предмет.

-        Для чого він потрібний?

-        Які його властивості (форма, колір, розмір)?

-        Який на дотик, смак, запах, з чого зроблений та інше?

  • «Розклади фігури» - пропонується три види геометричних фігур різних за величною і за кольором. Розкласти фігури так, щоб у кожній купці були фігури чимось схожі між собою.

 

II. Розвиток психічних процесів:

 Розвиток мислення. Дитина повинна вміти виділяти суттєве у предметах і явищах навколишнього світу, узагальнювати і диференціювати їх, порівнювати, встановлювати як спільні, так і відмінні властивості та причинно-наслідкові зв'язки, розмірковувати, відповідати на запитання, знаходити причини явищ, робити висновки.

  • Аналіз. Це виділення у предметі тих або інших ознак, властивостей, відношень, зв'язків.

- З чого складається предмет?

На господарському дворі є кури, гуси, качки, індики. Що у них спільного і чим вони відрізняються?

  • Синтез полягає у поєднанні виділених окремих компонентів у ціле.

Мозаїка. Складання з окремих пластмасових деталей візерунка, орнаменту, сюжетного малюнка; «Склади картинку» - для виконання цього завдання можна використо­вувати кубики, набори розрізних картинок; «Танграм» - ігри з геометричними фігурами; «Склади фігуру» - дається набір геометричних форм. Пропонується скласти з них фігуру.

  • Узагальнення. Це підведення менш загальних понять під більш загальні.

«Назви одним словом». Наприклад, яблука, груші, сливи - що це? (Фрук­ти); липа, тополя, клен, дуб - що це? (Дерева).

«Четвертий зайвий». Пропонується розглянути послідовно кілька карток. На кожній із них зображено 4 знайомих дитині предмети, гри з яких можна об'єднати одним поняттям, а четвертий предмет представляє інше поняття. Дитина повинна визначити, який предмет на картці зайвий і пояснити чому. Орієнтовні приклади малюнків на картках: 1. Ніж, миска, каструля, лопата. 2. Кіт, миска, собака, корова. 3. Кінь, вівця, коза, віз. 4. Ручка, зошит, книж­ка, стіл.

  • Порівняння. Встановлення подібності і відмінності предметів і явищ дійсності.

- Порівняй, ідо спільного та відмінного у кота і собаки (у дерева і куща; у сковорідки і тарілки, у стола і крісла, м'яча і кавуна, зайця і білки та ін.)

  • Класифікація. Розподіл предметів і явищ за певними ознаками (колір, форма, величина, призначення та ін.). Дидактичні ігри: «Що де росте?», «Їстивне та неїстівне», «Згрупуй предмети за кольором» (формою, величиною, матеріалом, з яко­го виготовлені, призначенням та ін.), «Добери малюнки з предметами, що належать до меблів» (одягу, взут­тя, посуду...)

 

  •  Логічне мислення.

«Скажи навпаки». Пропонується набір слів (не менше п'яти), до яких треба дібрати слова з протилежним значенням. Орієнтовні слова: високий - низький; тонкий - товстий; покупець - продавець; брудний - чистий; поча­ток - кінець.

«Погодуй тварин». На окремих малюнках зображено тварин, на інших - корм для них. Для кожної тварини треба підібрати відповідний корм.

Розв'язування кросвордів, ребусів, шарад та ін., гра в шашки, шахи.

Проблемні запитання і завдання: Чому буває роса? Чому вода взимку замерзає? Чи можуть зуби бути молотком, що розбиває горіхи? Що у кар­топлі їстівне: вершки чи корінці? Яка морква поживніша: варена, смажена чи сира? Чи може морква лікувати очі?

Доречними будуть матеріали із книжки О. Яловської "Веселі задачі для дошкільнят" Наприклад:

У верблюда є долоні,             Тигр копита гарні має,

З дивом цим ви не знайомі?    Скільки їх? Ніхто не знає?

Скільки крил у бегемота?      А в оленя лікті є,

Пальців на ногах єнота?         Що ви знаєте про це?

  • Розвиток уяви.

«Що на що подібне?». Дитині дається для спостереження предмет або об'єкт і пропонується визначити, на що він подібний. Наприклад: на що подібна хмарка ( на їжачка, лева, літак, рибу та ін.)

«Уяви!». Уяви, що всі іграшки раптом ожили і заговорили. Що вони сказали б?

  • Розвиток пам'яті. Основне завдання - спрямувати зусилля на розвиток словесної, довільної пам'яті, осмисленості запам'ятовування.

Вивчення різних жанрів фольклору (лічилок, мирилок, забавлянок та ін.), віршів.

«Який предмет загадали?».  Дорослий описує предмет, дитина відгадує. Пропонується розглянути кілька дрібних предметів (іграшок), виставлених у певному порядку. Предмети закривають серветкою і пропонують назвати їх по порядку.

Для кращого запам'ятовування прозового тексту чи вірша разом з дитиною варто скласти опорні схеми-малюнки. Наприклад, рядки вірша: В лісі є зелена хатка. Там заснули ведмежатка..., можна представити такою схемою: кілька дерев (ліс), зелена хатка, ліжечка, ведмежатко.

  • Посидючість. Для вироблення посидючості доречно давати дітям трудові завдання, пов'язані з рукоділлям. Добрим для цього є в'язання технікою макраме, зав'язування та розв'язування шнурів, перебирання квасолі, гороху тощо. Щоб, здавалося, така не зовсім приваблива робота була для дітей цікавішою, варто вмикати музику, використовувати жарти, перлинки народної мудрості, наприклад, прислів'я, приказки тощо.

Це привчатиме до праці, виховуватиме бажання надавати посильну допомогу старшим у веденні домашнього господарства.

  • Зосередженість. Для вироблення зосередженості спершу доречно до­бирати такі види занять для дітей, які б могли якомога більше зацікавити дитину.

Добрими будуть і такі вправи:

«Очі в очі» - дорослий і дитина змагаються, хто довше зможе утримати погляд і не відвести очей; «Куди полетів метелик?» - до палички прив'язують паперового метели­ка. Дорослий водить паличкою з метеликом угору, вниз, в сторони, зупиня­ючись на кожній позиції на хвилину-дві. Дитині пропонується зосередитися на русі палички з метеликом; «Перебирання квасолі, різних круп».

  • Увага. Для розвитку уваги варто навчити дитину спостерігати за різни­ми об'єктами, проводити відповідні ігри: «Чого не стало?» - дитина заплющує очі, а дорослий вносить зміни у по­рядок виставлених іграшок, предметів та ін.; «Що змінилось?».

Добрі результати дадуть і слухові диктанти (Див. у розділі "Підготовка руки дитини до письма"). Вони заберуть не більше 5-10 хвилин часу, а ко­ристь від цього - велика.

  • Вміння чітко виконувати інструкцію. Для вироблення навичок чітко виконувати словесну інструкцію можна використати проведення ранкової гімнастики, різноманітні вправи для різних органів. Даючи дітям доручен­ня, уникати багаторазових повторень, добиватися чіткості у їх виконанні.

 

ІІІ. Дисциплінованість. Важливу роль у вихованні дисциплінованості відіграє вироблення стійкої навички дотримуватися розпорядку дня. Звичка прокидатись і лягати спати в один і той самий час, приймати їжу у певний період дисциплінуватиме і організовуватиме життя дитини змалку.

 

ІV. Підготовка руки дитини до письма

Завдання і поради

І. Для кистей рук дітей

Вправа 1. В. п. - сидячи, руки на столі, міцно стиснути пальці в кулак і розслабити їх (5-6 разів). Розслабити й стріпнути ними 3-4 рази.

Вправа 2. В. п. - сидячи, з'єднати долоні з розведеними пальцями. Пружно натискати на кінчики пальців, обережно розтягуючи поверхню долонь (5-6 разів). Стріпнути кистями 3-4 рази.

Вправа 3. В. п. - сидячи. Самомасаж кистей. З'єднати їх і міцно розтирати як при митті рук (10-15 с).

Вправа 4. Пограймо на піаніно. Кінчиками пальців водити по столу, імітуючи гру па піаніно.

 

 

Звіт про проведення «Тижня психології «Доброта врятує світ!»

з 2.02.2015р. по 6.02.2015р.

 

Мета: створити позитивну  психологічну атмосферу в дитячому садку.

 

Задачі: виховувати у дітей та дорослих доброзичливе ставлення до інших, розвивати почуття емпатії, вчити розуміти свій емоційний стан та емоції інших; зняття емоційної напруги у вихователів.

 

    Згідно плану роботи психолога з 2.02.2015р. по 6.02.2015р. у нашому дошкільному закладі пройшов «Тиждень психології «Доброта врятує світ!», в якому прийняли участь батьки, вихователі та діти закладу.

      2 лютого, в понеділок, було розміщено інформацію про «Тиждень психології» в куточку психолога, а для вихователів був представлений план проведення «Тижня психології».

 

    З дітьми різних вікових груп  пограли в гру «Казкова мозаїка» («Чарівний килимок»), в якій дітям пропонувалося обрати один з п’яти різнокольорових квадратиків (синій, жовтий, червоний, зелений та чорний) та наклеїти на великий ватман створюючи різнокольорові візерунки. Більшість дітей обрало червоний колір ( 31%), що свідчить про активність, енергійність дітей на початку тижня. З результатами діагностики були ознайомлені вихователі та батьки.

 

 

3 лютого, вівторок, розпочався з опитування дітей різних вікових груп (крім дітей ясельного віку), що таке, на їхню думку, «доброта». Після чого було створено пам'ятку висловів дітей та розміщено в усіх групах дитячого садка і в куточку психолога. (Додаток 1)

   З вихователями була проведена гра «Паркан «Дерево добрих побажань», на якому педагоги мали можливість написати слова доброти своїм колегам.

 

 

4 лютого, середа, розпочалася з заняття «Слоненятко з кульками» з дітьми середньої групи «Весняночка», метою якого було створення позитивної атмосфери в групі та вихованню почуттів доброти, любові до близьких людей.

 

 

Також у дитячому садку була оформлена виставка малюнків на тему «Доброта це…», сумісна робота дітей з батьками, в якій прийняли участь всі групи ДНЗ «Пролісок».

 

             

 

5 лютого, четвер, з дітьми різних вікових груп було проведено розвивальне заняття «Їжачиха-кравчиння», метою якого було продовжувати знайомити дітей з поняттям «доброти», «добрими вчинками».

 

            

 

З вихователями ДНЗ провела розвивальне заняття «Розвиток емпатії у педагогів», метою якого було: ознайомити з поняттями «емпатія», «педагогічна емпатія» та їхніми функціями, виявити власні емпатійні ресурси, розвивати вміння емоційного реагування, зняття емоційного напруження.

 

 

   6 лютого, п’ятниця, знову була проведена гра «Казкова мозаїка» («Чарівний килимок»), завдяки якій ми  дізналися, що  наприкінці тижня  панує радість серед дітей (переважає жовтий колір).

 

Після проведення підсумків «Тижня психології «Доброта врятує світ», можна зробити висновок про те , що кожен учасник навчально-виховного процесу проявив активність, зацікавленість та фантазію. Батькам та педагогам, які приймали участь були винесені подяки а також побажання продовжувати приймати участь в житті дітей