У ДНЗ працює вчитель-логопед

Гуляєва Надія Григорівна

Освіта - вища

Педагогічний стаж - 37 років

Стаж роботи на посаді - 12 років

Кваліфікаційна категорія: "Вчитель-логопед

1 категорії"

     ПРАВИЛА МОВЛЕННЄВОЇ ПОВЕДІНКИ

Період мовленнєвого розвитку від 1 до 6 років є сенситивним, тобто особливо чуттєвим як до сприймання мовлення оточуючих, так і до впливу різних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

 Саме в цей період діти можуть особливо продуктивно оволодівати усним мовленням за умови гарного здоров'я дитини і сприятливого мовленнєвого оточення.

Новонароджене маля у кінці першого - на початку другого місяця життя починає зосереджуватися на звуках голосу дорослого. Потреба дитини чути мовлення настільки сильна, що у моменти, коли дорослого немає поряд, вона починає лепетати сама до себе.

Лише у процесі власного мовлення відбувається у дитини формування необхідних рухових і слухових навичок. Тому слід якомога частіше спілкуватися з малюком, спонукати його до називання предметів і дій; озвучувати власні дії з іграшками чи предметами; виконувати дїї, названі дорослим. Від 1 до 2 років діти дуже схильні до наслідування.

З 2 років починається період активного формування власного мовлення дитини. В мовленні з'являються досить складні частини мови: прикметники, прислівники, займенники, прийменники. У цей час діти дуже сприйнятливі до мови. Починають з'являтися у мовленні багатослівні речення. У 3 роки мовлення здорової, дитини є достатньо розгорнуте, вона вільно спілкується з дорослими, активно задає запитання; відповідає на запитання; може розповісти за допомогою дорослого знайому казку чи віршик.

Від 3 років до 5 років мовлення дітей розвивається дуже стрімко. Всі сторони мовлення в цей Період відшліфовуються і вдосконалюються.

Невиправлені помилки можуть закріпитися і залишитися у дитини на все життя. Вони не лише ускладнюють спілкування дитини, а й негативно впливають на засвоєння письма та читання. 

Враховуючи те, що дитина дошкільного віку засвоює усне мовлення лише шляхом наслідування, від дорослих вимагається дотримуватися таких правил мовленнєвої поведінки:

        Роль сім'ї в розвитку мовлення дітей дошкільного віку

Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання: як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці в цілому та мовленнєвий розвиток зокрема.

Мовленнєве виховання дитини починається в ранньому віці. Навички правильної мови, як і всі хороші навички, набуваються в сім’ї.

Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини не забутнє для самої дитини. Розвиток мовлення дитини, що закладене у сім’ї, розвиток в ній художніх смаків, має велике значення для подальшого життя. Сім’я може і повинна допомагати дошкільному навчальному закладу, а потім і школі в справі виховання культури рідної мови.

Мова будь-якої людини збагачується  і вдосконалюється впродовж всього життя. А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства,  коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання, культури мовлення.

З вадами мовлення важко боротися як педагогам, так і самій дитині. Тому важливо, що і в якому стані сприйме слух дитини в найбільш сприятливі роки його життя. В цей час закладається фундамент, на якому пізніше будується все його мовлення. Це повинні пам’ятати батьки і всі ті, хто  оточує дитину.

Вся увага та старання батьків повинні бути направлені на те, щоб діти чули мову правильну, чітку і логічно послідовну, без помилок та вад.

Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно.

Не допускати у спілкуванні з дітьми спотвореної вимови слів, вимовляти завжди слова правильно, як за звуковим складом, так і за формою. Треба прислухатися, чи правильно звучить запитання дитини, а потім на нього відповідати. У розмові з дітьми батьки повинні враховувати рівень їх мови, але разом з тим його власна мова повинна бути більш досконалою: різноманітною за побудовою речення, багатою за словником, виразною за інтонацією. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.

Більш всього можуть дати своїм дітям в їх дошкільний період самі батьки. Систематизувати хороші навички в справі розвитку мовлення дітей звичайний обов’язок самої матері.

Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення дитини з використанням народної творчості, звичаїв, традицій, визначених природних та історичних особливостей свого краю.

Якщо б батьки в певній мірі розуміли, яке величезне значення для духовного та всебічного розвитку дітей має обдумане, відповідно їх інтересам словесне спілкування з ними, вони знаходили б більше часу для занять зі своїми дітьми.

Від простої зрозумілої пісні, казки, образно і захоплююче розказаної де-небудь на дивані, який вміщує і матір, і дітей, виразно прочитаного вірша чи оповідання за столом, біля якого зібралася вся сім’я, душа дитини розцвіла б і набула хорошого враження добра і краси, яке залишає в ній незабутні сліди.

Яке б було щастя для окремої дитини і для культури народу, якби батьки зрозуміли, що мова є головним предметом в справі виховання, зрозуміли б значення особливої ролі і відповідальності в справі розвитку мовлення підростаючого покоління. Знімаючи з себе відповідальність, передаючи її навчальним закладам, вони наносять своїм дітям величезну шкоду.

Сім’я є тією ареною, серед якої формується і розвивається розум дитини, його смаки і інтереси, а це все є фундаментом правильної, літературної усної та писемної мови. Саме у сім’ї складається те чи інше відношення до літератури. Домашні сімейні читання, розповіді в сімейному колі, живі бесіди дітей з батьками та близькими людьми дають направлення літературному розвитку дітей, а також розвитку їх мовлення.

Бажано мати в сім’ї хоча б невеличку дитячу бібліотеку. Привчаючи дитину бережно ставитися до своїх перших книжок, буде закладено прагнення зберегти їх, як найкращих друзів, на все життя.

                        Артикуляційна гімнастика для малюків

Ми правильно промовляємо звуки завдяки рухливості і диференційованій роботі органів артикуляційного апарату. Батькам дітей з вадами мовлення слід знати деякі факти, які допоможуть їм у подальшій співпраці з логопедом. Тільки так, у тандемі, можна відпрацювати правильну постановку звуків. Заняття вдома мають бути систематичними, і проводитися  з позитивним настроєм. Не слід змушувати дитину до занять силоміць, а залучати малюка до них у незвичайній, казковій або ігровій формі.

Точність, сила і диференційованість цих рухів розвиваються у дитини поступово, в процесі мовної діяльності. Важливу роль у формуванні звуковимови відіграє чітка, точна, скоординована робота артикуляційних органів, їх здатність утримувати задану артикуляційну позицію.

Отже, необхідно заздалегідь підготувати артикуляційний апарат до постановки звуків.

Вироблення повноцінних артикуляційних рухів, поєднання їх у складні уклади різних фонем досягаються роботою за такими напрямками:

·      постановка;

·      досконале відпрацювання відсутніх або дефективних артикуляційних укладів;

Систематична артикуляційна гімнастика являє собою комплекс правильно виконуваних артикуляційних вправ.

Основне її призначення – це розвиток артикуляційної моторики; зміцнення м’язів артикуляційних органів, вироблення повноцінних рухів, необхідних для правильної вимови звуків.

Гімнастика виконується як індивідуально, так і колективно – групами або підгрупами.

                   Проведення артикуляційної гімнастики

             Викладаються такі вимоги для проведення артикуляційної гімнастики:

·      вироблення умінь швидко приймати необхідну артикуляційну позу, утримувати її і плавно переключатися на іншу;

·      система артикуляційних вправ повинна включати в себе як статичні так і вправи, спрямовані на розвиток координації мовленнєвих рухів у динаміці;

·      необхідні вправи на узгодження рухів язика і губ, оскільки при  говорінні ці органи діють взаємно пристосовуючись;

·      заняття повинні бути короткими (3-5 хвилин), але проводитись багаторазово, щоб дитина не стомлювалась – з логопедом, вихователем, з батьками;

·      приділяти увагу формуванню кінестетичних відчуттів, уявлень;

·      до вивчення нових артикуляційних вправ приступають після досконалого оволодіння попередніми;

·      вправи виконуються стоячи або сидячи перед дзеркалом (зоровий контроль);

·      темп виконання артикуляційних вправ зростає по мірі оволодіння ними;

·      комплекс артикуляційних вправ ускладняється і розширюється;

·      кожна вправа виконується 5-20 разів; кількість рухів зростає з вдосконаленням артикуляційної моторики і з зростанням темпу рухів;

·      артикуляційну гімнастику бажано виконувати під рахунок, з музичним супроводом.

          Вправи бувають статичні і динамічні. Кожна вправа має свою назву; треба, щоб діти запам’ятовували їх. По-перше, назва зацікавлює дитину, а по-друге, зберігає час. Отже, цілеспрямовані вправи допомагають підготувати артикуляційний апарат дитини до правильної звуковимови.

До уваги батьків, діти яких відвідують заняття з логопедом! Пам 'ятайте!

                                            Поради батькам: